КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р

 
 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р

Автор: Іван Парнікоза



 

 

 

«В Кракові не відчувався польський шовінізм до тої міри, як на етнографічних українських землях, і не було такої ненависти до українців. Навпаки, можна сказати, що відносини між українцями й поляками в щоденньому житті складалися ненайгірше, атмосфера не була затроєна випарами їдді і зненависництва і то помимо того, що саме в Кракові виходив найбільш україножерний часопис, ославлений "Ілюстровани Кур'єр Цодзєнни". Жилося тут спокійніше і безпечніше».

Т. Семаковський

 

Народна меншина

Станом на 1892 р. у Кракові проживало біля 2000 осіб греко-католицького віросповідання - більшість з яких становили українці, ще один з "Моїх народів" за висловом австрійського імператора. «Було гарно! - писав згадуючи «Український Краків», перед 1914 р. Богдан Лепкий. Перелом ХІХ та ХХ ст. характеризувався пожвавленням національної консолідації європейських народів, що не мали своєї державності. Українці не становили виключення. Тож і у Каркові місцеве українство поступово підвищувало свою самосвідомість, та консолідується навколо греко-католицькою церкви, яка на той час вже має яскраво виражену національну приналежність. А згодом в освітніх закладах, чи то Ягелонському університеті, чи то Краківській художній академії виникали кола-громади українських студентів. Підвищення рівня свідомості краківських українців призвело до створення краківської філії «Просвіти». Краківська атмосфера впливала на формування таких постатей, як Василь Стефаник та Богдан Лепкий та виховувала плеяду українців готових битися за свою Батьківщину в рядах Українських Січових Стрільців (УСС) та Української Галицької Армії (УГА). Зауважимо, що інша ж частина українців, таких як Микола Зиблікевич, активно асимілювалася і проголосила, що вона є русинами лише з походження, живучі в межах польського культурного середовища. Яскраве, а інколи й трагічне, життя краківських українців залишило по собі в давньому місті над Віслою чимало слідів, якими ми запрошуємо Вас прогулятися у другій частині «Кракова для українця».

 

Мер Кракова

Пам’ятник йому стоїть чи не в самому серці Кракова на площі Всіх Святих (pl. Wszystkich Swietych). Якось під час свого першого візиту до міста, я поспішаючи до Вавелю ледачо вцілив у нього фотоапаратом та зробив, як видавалося, фото чергового місцевого діяча. Покаяння прийшло потім, коли підписуючи фото (гарна звичка, яка закріплює знання про місця ваших мандрів) я довідався, що це пам’ятник українцеві – мерові Кракова Миколі Зиблікевичу. Він був яскравим представником тої частини українців, яка активно полонізувалася і з головою поринала в життя тогочасного польського суспільства. Сам він вважав себе українцем (русином) за походженням, але поляком за духом.

 

 

Портрет Миколи Зиблікевича кисті Я. Матейки, 1887 р. можна оглянути в галереї польського живопису в оновлених Сукенницях
Портрет Миколи Зиблікевича кисті Я. Матейки, 1887 р. можна оглянути в галереї польського живопису в оновлених Сукенницях

 

Народився Микола Зиблікевич 28 листопада 1823 р. у Старому Самборі у родині кожум’яки. Він закінчив філософський факультет Львівського університету, а потім прослухав лекції права в Ягелонському університеті. З 1861 р. був депутатом до місцевого сейму, у 1866 р. членом міської ради, а впродовж 1874-1881 рр. мером Кракова. В цей час він з великою енергією віддався продовженню змін міста, започаткованих Юзефом Детлом, а також став ініціатором нових проектів, таких як фундація Крипти заслужених на Скалці чи зібрань Національного музею в Кракові. Поляки високо оцінили його діяльність, про що свідчить і згаданий пам’ятник.

 

 

Пам
Пам'ятник меру Кракова Миколі Зиблікевичу знаходиться на пл. Всіх Святих

 

Помер Микола Зиблікевич 16 травня 1887 р. у Кракові і похований на Раковицькому цвинтарі. Він вважав себе поляком, тож нагробок його підписаний польською мовою. В наступних частинах нашої мандрівки «українським» Краковом, ми ще будемо мати нагоду відвідати Раковицький цвинтар, тож при нагоді можна згадати там і про місце останнього спочинку цього нашого славного земляка.

 

 

Могила М. Зиблікевича на Раковицькому цвинтарі в Кракові
Могила М. Зиблікевича на Раковицькому цвинтарі в Кракові

 

 

Місце поховання М. Зиблікевича на Раковицькому цвинтарі
Місце поховання М. Зиблікевича на Раковицькому цвинтарі

 

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

На честь Миколи Зиблікевича у Кракові названо також цю вулицю

 

Хрестовоздвиженська греко-католицька церква і парафія св. Норберта

 

Неподалік від пам’ятника Зиблікевичу в кінці вул. Вісляної (№ 11, ul. Wislnа 11) в будівлі, що породжує асоціації з романським замком, розташовується греко-католицька церква та парафія св. Норберта, що від самого свого створення була і до нашого часу залишається центром української громади Кракова.

 

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

Хрестовоздвиженська церква у Кракові по вул. Віспяна, (Wislna) 11, сучасний вигляд

 

Початки парафії та греко-католицької церкви тісно пов’язані з Ягелонським Університетом. Реформа системи освіти здійснена Комісією народної освіти не тільки надала церковним орденам право здійснювати освітню діяльність, але одночасно зобов’язувала їх висилати кандидатів на педагогічне навчання. Цей обов’язок стосувався і міцно латинізованого ордену Василіан. У 1788 р. по касації філії монастиря бернардинців по вул. св. Яна, 6, його будівлі були передані василіанам. Це був початок української парафії у Кракові.

Цікаво, що з 1784 р. при Краківський академії (суч. Ягелонському університеті) був свій греко-католицький священик, який забезпечував релігійні потреби студентів цього визнання. Втім, де відбувалися ці служби не зрозуміло. Після ІІІ розділу Польщі Краків відійшов до Австрії, тож церква василіан припинила субсидуватися з Варшави. Зважаючи на це її будівлі продали з торгів, а приміщення перебудовувалися та змінювали призначення. Наразі тут по вул. св. Яна, 6. знаходиться Краківський кіноцентр АРС.

 

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

Будинок по вул. св. Яна (Sw. Jana), 6, де розміщувалась перша греко-католицька парафія Кракова

 

Василіани шукали нові можливості для богослужінь. Відомо, що 23 серпня 1797 р. о. Флоріан Кудрієвич клопотав про це у влади. У 1801 р. було визначено для цього каплицю Матері Божої Болесної при костелі краківських францисканців на вже згадуваній площі Всіх Святих (pl. Wszystkich Swietych 5).

 

 

Певний час краківські греко-католики тулилися у францисканців в каплиці Матері Божої Болесної
Певний час краківські греко-католики тулилися у францисканців в каплиці Матері Божої Болесної

 

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

Літерою а зазначено місцерозташування каплиці Матері Божої Болесної у костелі Францисканців у Кракові

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

Каплиця Матері Божої Болесної, сучасний вигляд

 

26 лютого 1808 р. віддано василіанам скасовану в 1802 р. філію монастиря сс. Норбертіанок з Сальватора при вул. (Брамі) Вісляній (де зараз вона і знаходиться). Зрештою василіанам було передано храм та одноповерхову будівлю. Хоча св. Норберт не значиться в греко-католицьким календарі і церква набула з 1855 р. нової посвяти, як Хрестовоздвиженська, тим не менше парафія продовжувала називатися старою назвою. Пожежа 18 липня 1850 р. знищила церкву, яка після відновлення перейшла до Перемишльської диоцезії. З 1887 р., у зв’язку із створенням студентської «академічної громади», парафія опікувалася її членами.

У 1885-1887 рр. церква була відреставрована і набула вигляду типового православного храму. Початково було заплановано виконати тут розписи в дусі каплиці св. Хреста у Любліні, але коштів на реалізацію цього наміру не вистачило. Також зведено спроектований Тадеушем Стрієнським бетонний іконостас з 34 образами, які за проектами Я. Матейка намалював його учень Владислав Росовський.

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

 

Піднесення Христа на хресті – начерк олівцем Я. Матейки для іконостасу церкви св. Норберта

Б. Лєпкий писав про свої враження від церкви та іконостасу: «Зараз першої неділі пішов я до церкви. Вона була вже відновлена. Мала величавий іконостас, зготовлений по проектам Яна Матейка, цікавий не лиш своїми образами, але й тим, що був не з дерева, а мурований. Я дивився на іконостас і слухав хору невеличкого, але добре зіспіваного». Якщо матиме час відвідайте духовний центр української громади Кракова та помилуйтеся цим чудовим твором мистецтва, як милувався ним Б. Лепкий та багато інших наших співвітчизників.

 

Іконостас Хрестовоздвиженської церкви, старе фото
Іконостас Хрестовоздвиженської церкви, старе фото

 

 

Іконостас Хрестовоздвиженської церкви, сучасне фото
Іконостас Хрестовоздвиженської церкви, сучасне фото

 

Просвіта

 

Далі вирушимо на вул. Ягеллонську, 11 (ul. Jagiellonska), щоб ознайомитися з установою, що почала забезпечувати культурні та освітні, а також соціальні потреби українців у Кракові, посилюючи впливи греко-католицької парафії. Такою установою стала, утворена 30 грудня 1894 р. українськими студентами і залізничними працівниками, філія товариства «Просвіта».

 

Будинок краківської філії «Просвіти»
Будинок краківської філії «Просвіти»

 

Однією з її завдань вказаних у статуті була організація того, щоб українці на чужині мали власний прихисток та дім. Краківська просвіта зібрала майже всіх українських мешканців Кракова і функціонувала без перерв, аж до 1918 р., коли після вибуху польсько-української боротьби за Львів її діяльність перервала польська поліція. Священики парафії св. Норберта старалися чувати над моральним рівнем Просвіти. Філія організовувала лекції, дружні зустрічі, тут функціонувала бібліотека, а з 1898 р. розпочато навчання української мови для дітей. Окрім того товариство присуджувало невеликі стипендії для українських студентів, також взяло під опіку українську промислово-ремісничу бурсу в Новому Сончі. «Просвіта» організовувала культурні заходи, які притягали не тільки українську, але й зацікавлену польську громадськість. Зокрема проводилися концерти на честь Тараса Шевченка. Особливою популярністю користувалися вони у 1895 та 1902 рр.

 

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

 

В будинку по вул. Ягеллонській, 11 досі панує характерний для перелому ХІХ-ХХ ст. дух. Читальня знаходилася на другому поверсі за цими дверима
В будинку по вул. Ягеллонській, 11 досі панує характерний для перелому ХІХ-ХХ ст. дух. Читальня знаходилася на другому поверсі за цими дверима

 

Українці в Яґеллонському університеті

Від самого початку в Яґеллонському університеті навчалось багато українців (згадаймо що у XV ст. студентом і професором Яґеллонського університету був Юрій Дрогобич, див. http://h.ua/story/344503/). За австрійських і польських часів сотні українців закінчили Яґеллонський університет. В XIX ст. на теологічному факультеті Яґеллонського університету викладали Ф. Кудревич, Л. Лаврисевич та інші. У Кракові українці вивчали переважно медицину (з 1889 р. професором медицини був Валерій Яворський; 1848-1924), а також інші предмети.

 

 

Колегіум новум по вул. Голенб`я, 24/1 (ul. Gołębia) пам’ятає українських студентів Ягелонського університету
Колегіум новум по вул. Голенб`я, 24/1 (ul. Gołębia) пам’ятає українських студентів Ягелонського університету

 

Наприкінці XIX ст. українські студенти Яґелонського університету заснували Академічну Громаду (а в 1920-х рр. - Українську Студентську Громаду в Кракові, яка у 1930 р. нараховувала близько 400 студентів). У Яґеллонському університеті навчалися такі особистості, як В. Стефаник, К. Гриневичева, І. Прийма, Р. Яросевич, В. Старосольський, В. Вітошинський та багато інших.

В. Стефаник і Б. Лепкий

З Краковом пов’язаний також етап життя та діяльності В. Стефаника. По закінченні Дрогобицької гімназії він також вступив до медичного факультету Краківського Університету (1892). У Кракові В. Стефаник на довгі роки заприязнився з польським лікарем і культурним діячем В. Морачевським. Приятелювання з ним, а також дружні стосунки з плеядою письменників «Молодої Польщі» (зокрема з С. Пшибишевським), В. Орканом та інші відкрили В. Стефанику, за його власним висловом, «дорогу в світ». Про цей період ми згадаємо під час огляду відомої у Кракові кав’ярні «Яма Міхаліка» (Флоріанська, 45; Floriаnska).

 

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

 

Кав’ярня «Яма Міхаліка» - місце зустрічей В. Стефаника і Б. Лепкого з творцями „Молодої Польщі", Флоріанська, 45
Кав’ярня «Яма Міхаліка» - місце зустрічей В. Стефаника і Б. Лепкого з творцями „Молодої Польщі", Флоріанська, 45

 

Багато працюючи над своєю загальною освітою і знайомлячись з сучасною йому західноєвропейською літературою, Стефаник поступово втрачав зацікавлення медициною і зрештою у 1900 р. залишив університет.

 

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

 

Будинок на вул. Аріанській, 1 у Кракові, в якому на третьому поверсі жив Василь Стефаник
Будинок на вул. Аріанській, 1 у Кракові, в якому на третьому поверсі жив Василь Стефаник

 

Також оглянемо пам’ятки пов’язані з довоєнним етапом діяльності класика української літератури Б. Лепкого. Він з’явився у Кракові 1899 р. після відкриття в Ягеллонському університеті (м. Краків) лекторату української мови та літератури на запрошення викладати ці предмети. Одночасно він працював професором у третій гімназії ім. Яна Собєського і в гімназії св. Яцка у Кракові, як доцент «виділових курсів» для вдосконалення кваліфікації вчителів.

 

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

Третя гімназія ім. Яна Собеського і досі знаходиться по вул. Яна Собеського, 9

 

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

 

Гімназія св. Яцка містилася по вул. Сінний (Sienna), в будівлі колишнього монастиря домініканців. Домініканці повернули собі ці будинки лише в кінці 90-х рр. ХХ ст. Зараз тут розміщується бібліотека та навчальні аудиторії монастирської семінарії
Гімназія св. Яцка містилася по вул. Сінний (Sienna), в будівлі колишнього монастиря домініканців. Домініканці повернули собі ці будинки лише в кінці 90-х рр. ХХ ст. Зараз тут розміщується бібліотека та навчальні аудиторії монастирської семінарії

 

 

Б. Лепкий також активно співпрацював з літературним об'єднанням «Молода Польща», заприязнився з польськими письменниками С. Виспянським, В. Орканом, К. Тетмаєром та ін. Він також був одним із засновників (1901) і активним учасником «Слов'янського Клубу», що видавав часопис «Swiat slowjanski» (Краків, 1905-1914); у ньому Б. Лепкий упорядковував постійні рубрики «Руська хроніка» і «Огляд руської преси». Але 1907 р. припинив співпрацю з виданням через політичні розібжності з редакцією. Того ж року виступив з ініціативою збирання коштів на народні школи та написав з цією метою відозву-заклик.

 

Б. Лепкий і В. Стефаник, 1890 р.
Б. Лепкий і В. Стефаник, 1890 р.

 

Б. Лепкий співпрацював з товариством «Рідна Школа» щодо видання дитячої літератури, підручників та читанок; укладач читанки для народних шкіл (Львів, 1904), куди увійшли і його твори. Він також був членом управи (заступником голови) краківської «Просвіти», читав лекції з української літератури і культури, ввів у традицію постійні Шевченківські академії. Його прізвище знаходимо серед організаторів краківського вечора до 100-річчя від дня народження Т. Шевченка, вечорів, присвячених М. Шашкевичу, І. Франкові, М. Лисенку, В. Стефаникові та іншим видатним українцям.

У краківському помешканні Лепких бували В. Стефаник, М. Яцків, О. Луцький, К. Студинський, М. Бойчук (створив портрет Б. Лепкого, 1909 р.), О. Курилас, О. Новаківський, К. Трильовський, В. Липинський, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, Ф. Вовк, М. Жук та ін.

Цікаво, що особливо «працьовитим» Лепкий став після смерті батька, коли потрібно було допомагати матері піднімати чотирьох молодших дітей (а в Богдана уже й свої були на той час). Для Лепкого, вихованого в родині націоналістів, патріотизм не був просто красивим словом (до речі, про це виховання він дуже добре розповідає у «Казці мойого життя»). Бажання допомогти всім співвітчизникам і підтримати культуру іноді навіть шкодило сімейству Лепких. Так у Кракові, в їхній квартирі по вул. Зеленій (тепер Сарего), 28 весь час жив хтось із митців, у яких не було грошей на житло й т.д.

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

 

Будинок на колишній вул. Зеленій (тепер Сарего, Sarego), 28, де мешкав Б. Лепкий

Ті, хто не жив там, знали, що можуть прийти, щоб поїсти. Про щедру душу Лепкого знали всі. Найгірше доводилося дружині Лєпкого – Олександрі, бо, як порядна хазяйка, вона мусила всіх пригостити, а грошей не вистачало навіть на родину. Але така гостинність теж сприяла популярності Лепкого. Як і видання українських класиків, лекції з літератури, прочитані воякам та багато іншого. Весь час для людей, серед людей. Схоже, для Богдана Лепкого така активна діяльність, повсякденне спілкування з молоддю й культурними діячами були просто життєво необхідними.

 

 

Портрет Б. Лепкого роботи М. Бойчука
Портрет Б. Лепкого роботи М. Бойчука

В’ячеслав Липинський

Проходячи повз Краківські Сукеннинці на Ринку – пригадаємо спогади Богдана Лепкого щодо видатної постаті поляка, що став українцем - В’ячеслава Липинського «Виїмковою появою між молодими був В’ячеслав Липинський. Він студіював у Кракові агрономію, а опісля звернувся до історії і здобув собі велике знання та мимо молодого віку став авторитетом. Коли від Кіяка згодом перенеслося наше товариство до кав’ярні Мрожинського, (теж до ринку, тільки по другім боці Суконниць), то Липинський часто-густо також заходив туди на часописи та на розмову. Всьо скупчувалося круг нього і слухало уважно».

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

Краківські Сукенниці

До Ягеллонського університету в Кракові, Липинський вступив весною 1903 року. Окрім агрономії він слухав лекції з інших предметів, зокрема, історії, а також відвідував лекції з української літератури Богдана Лепкого.

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

В’ячеслав Липинський

 

1906 року, закінчивши навчання, Липинський одружився у Кракові з Казимирою Шуміньською та виїхав з нею до Женеви, щоб вивчати соціологію у тамтешньому університеті. Але пробув він там лише рік, бо швейцарський клімат погано впливав на здоров'я, і лікарі порадили йому виїхати. З 1909 року Липинський перебував почасти у Кракові, почасти у своєму власному маєтку Русалівські Чагари Уманського повіту (нині Черкаська область). Тут він господарював на хуторі, який подарував йому його дядько Адам Рокицький. Уже тоді Липинський усвідомлював необхідність повернення українському народові, який «живе, хоче жити і буде жити як народ незалежний», його еліти; ополяченій і польській шляхті в Україні треба визначитись: буде вона з народом, зійде з позиції колонізаторів чи опиратиметься ходові історії. Цю альтернативу Липинський сформулював у брошурі «Шляхта в Україні: її участь в житті українського народу на тлі його історії» (Краків, 1909), а також у статтях до журналу «Przeglad Krajowy» (Київ, 1909), до редакції якого він входив.

 

Митці

Колишня школа малюнку та живопису, перетворена Я. Матейкою в Краківську Академію Образотворчого Мистецтва (на пл. Яна Матейки, 13, pl. Jana Matejki) стала місцем становлення нових українських та польських українофільних художників.

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

Краківська Академія Образотворчого Мистецтва

 

Серед професорів образотворчого мистецтва в академії найбільший вплив на українських студентів мали в той час Леон Вичулковський та Ян Станіславський (народжений в Україні). Смерть останнього залишила без керівника кафедру живопису аж до 1920 р. Імпресіонізм та наявна в творчості обох художників українська тематика на думку Дем’яна Хорняткевича призвели до появи в їх колі багатьох українців.

 

 

Л. Вичулковський, «Наталка», 1895 р., збори галереї в оновлених Сукенницях
Л. Вичулковський, «Наталка», 1895 р., збори галереї в оновлених Сукенницях

 

 

Я. Станіславський, Вулики на Україні, 1895 р., збори галереї в оновлених Сукенницях
Я. Станіславський, Вулики на Україні, 1895 р., збори галереї в оновлених Сукенницях

 

Серед українських «краківських» художників можна згадати індивідуальності такого класу як О. Новаківський (вчився у 1892-1903 рр.) та О. Курилас (1895-1900).

 

До цього періоду краківської творчості О. Куриласа належить невелика картина «Пейзаж Кракова» (картон олія. 1896 р.) з Національного музею ім. А. Шептицького у Львові. Цей образ дуже добре переносить на тиху краківську вуличку обабіч центру. Який ледь намічений на горизонті. Йде дощ і людині під парасолькою так хочеться по скоріше дістатися дому. Чи не переживали ви самі такого крокуючі повз старовинні краківські кам`янички?

 

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

О. Курилас -автопортрет

Іван Зілинський в спогадах “Про ясне минуле” залишив нам яскравий опис української еліти того часу, в тому числі митців: “В осени 1892 р. я вписався на медичний факультет у Кракові. Тоді була там “Академічна Громада” студентів українців. [...] Одним з провідників “Академічної Громади” був д-р фільозофії Роман Яросевич, я був щасливий, що зійшовся з цим дуже розумним і прегарним професором з гімназії (Роман Яросевич (1862—1934), викладаючи у гімназіях Коломиї та Кракова, навчався на медичному факультеті Краківського університету. Один із діячів «Академічної громади» українських студентів Краківського університету. Доктор медицини Краківського університету (1891).). Він учив мене і Леся Мартовича української мови в коломийській гімназії. [...] В нашій “Академічній Громаді” ми сходилися що вечора, читали часописи, слухали відчитів. Члени Товариства майже всі були драгоманівцями і належали до Української Радикальної Партії. Я пам’ятаю всіх товаришів старших і молодших по медицині, та не про всіх буду писати. Найвеселіший і найздібніший медик був Яків Невестюк. Він котрогось року перевозив тайно українські книжки до Києва, книжки на границі найшли і він цілий рік просидів в тюрмі в Москві чи Петербурзі. [...] Поза студентами медицини треба згадати у Кракові Івана Труша, який вчився малярства в Академії. Острий полеміст, інтелігенція глибока і загальна, один з найталановитійших людей, яких знаю, з величезним образованнєм і фаховим і загальним. Всі його знають.

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

Іван Труш 1891 — 1897 вчився у Краківській школі мистецтв (серед ін. у класі Л. Вичулковського і Я. Станіславського). Під час життя в Кракові приятелював з В. Стефаником

 

Володимир Старосольський вчився в Кракові праву. Знав, що він українець та по українськи не міг скласти речення. Хлопчина панський з виховання і чи кров прадідівська чи теорія, він же дуже любить теорії, завели його в українську націю і вчинили з нього найкращого між нами чоловіка. Вже при кінці мойого побуту в Кракові вступив до Академії малярської Михайло Бойчук, просто з села від роботи, з мозолями на руках, з рум’яними лицями, побачив я його в своїй хаті. Всі знають, що це тепер великий маляр, один з засновників ренесансу староруського малярства”.

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

Михайло Бойчук – представник розстріляного відродження на початку ХХ ст. навчався в Краківській академії мистецтв у Леона Вичулковського

 

Олекса Новаківський мистецьку освіту здобув, навчаючись в Одесі (1888-92) у художника-декоратора Ф. Климента,а потім продовжував навчання у Краківській Академії мистецтв (1892–1900) у Л. Вичулковського і Я. Станіславського. Живописна манера О.Новаківського сформувалась на творчому засвоєнні принципів імпресіонізму. Довгий час митець працював у с. Могила біля Кракова.

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

Олекса Новаківський

Але точно встановити скільки українців навчалися в академії не вдається. Станом на 70-х рр. XIX ст. до 1918 р. Д. Хорняткевичу вдалося розкушкати прізвища 81 українського студента, що навчався тут.

 

Окрім того в той час польські майстри часто творили в українському дусі. З деякими їх творами можна ознайомитися у галереї в оновлених Сукенницях – філії Національного польського музею.

 

 

Ю. Хелмонський (1849-1914) «Дністер в ночі», 1906 р., збори галереї в оновлених Сукенницях
Ю. Хелмонський (1849-1914) «Дністер в ночі», 1906 р., збори галереї в оновлених Сукенницях

 

 

В. Прушковський (1846-1896), Русалки, 1877 р., збори галереї в оновлених Сукенницях
В. Прушковський (1846-1896), Русалки, 1877 р., збори галереї в оновлених Сукенницях

 

 

Й. Брант (1841-1915), Переправа через Дніпро, 1875 р., збори галереї в оновлених Сукенницях
Й. Брант (1841-1915), Переправа через Дніпро, 1875 р., збори галереї в оновлених Сукенницях

 

 

Я. Матейко, Вернигора, 1884 р., збори галереї в оновлених Сукенницях
Я. Матейко, Вернигора, 1884 р., збори галереї в оновлених Сукенницях

 

 

Слідами Андрія Шептицького

Краків був місцем де здобував освіту майбутній митрополит Андрій (тоді Роман) Шептицький. Він вперше з’явився тут восени 1879 разом зі своїми двома братами Юрієм та Олександром розпочав навчання у 5 класі краківської гімназії Св. Анни по вул. Плац  на Греблях (Pl. Na Groblach), 9.

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

Колишня краківська гімназія св. Анни по вул. Плац  на Греблях (Pl. Na Groblach), 9, в якій навчався Роман Шептицький (фото з http://pl.wikipedia.org)

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

Уніформа студента гімназії св Анни, 1828 р. (http://www.archiwum.krakow.pl/archiwum.php?l=pol&ident=6_3_0)

 

 

При цьому він мешкав у професора Гуго Затея (Hugo Zatheya) Вочевидь мається на увазі будинок так званого Палацу Любомирських по вул. Святого Яна (ul. sw. Jana), 11 на якому сьогодні можна побачити меморіальну дошку митрополиту Андрію Шептицькому.

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

 

Меморіальна дошка на стіні Плацу Любомирських по вулю. Святого Яна, 11 (Фото автора) та схема його розміщення

В 1883 Роман закінчив гімназію, та 1 жовтня того ж року розпочав військову службу в гусарському полку у Кракові. 8 січня 1884 р. його приводять із казарми додому та діагностують скарлатину, яка супроводжується зараженням крові й гострим запаленням суглобів. У часі хвороби був близький смерті. Наприкінці лютого одужує, однак лікарі наполягають на звільненні його з військової служби. Врешті батькові вдається звільнити Романа з війська й у травні родина повертається з Кракова до Прилбич.

 

КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ Частина 2 : СЕРЕД "МОЇХ НАРОДІВ" ХІХ ст.-1918 р.
 

Молодий Роман Шептицький

(За http://mytropolyt.blogspot.com/2010/10/blog-post_6574.html)

 

27 квітня 1888 р. Роман Шептицький ще раз повернувся до Кракова і через три тижні здобув тут науковий ступінь доктора права. 

Продовження див. тут

 

У роботі використано матеріали путівника «Український путівник по Польщі» С. Семенюка, фотографії з мережі, зокрема Вікіпедії, http://pl.wikipedia.org/wiki/Muzeum_Narodowe_w_Krakowie, (у зв’язку з недоступністю ряду пам’яток для фотографування), а також наступні джерела:

В. Мокрий, Україна Василя Стефаника (Ukraina Wasyla Stefanyka (Krakow 2001); http://krakow.cerkowgr.pl/index.php?option=com_content&task=view&id=53&Itemid=69.

В. Мокрий, Між Русовом і Краковом Василя Стефаника Дорога до Слова http://www.nestor.cracow.pl/Wydawnictwo/ms_08/039_moky_stefanyk_ua.htm

Перемишль http://sobor.cerkiew.net/artykuly_pliki/Page313.htm

http://www.sztukpuk.art.pl/documents/428.html

http://www.nestor.cracow.pl/Wydawnictwo/ms_03/018_krakiw_w_oczach.htm

Розповідь Теодора Семаковського з Кракова http://knysh.uaweb.org/uvo-1/r07.html

Осип Курилас твори http://m.vk.com/public41677348



Создан 24 мая 2013